Відділ освіти Лисянської райдержадміністрації, районний методичний кабінет

25.02.2014

Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану

Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарештi в далекому 1989 р. закiнчилась для народів колишнього СРСР десятирiчна кривавиця трагiчної вiйни в Афганiстанi. Посивiли до строку юнi нареченi i молоді дружини, чекання вибiлило скронi батькiв i коси матерiв. І, здається, навiки крейдяний пил і пiсок осiли в молодих чубах воїнів-iнтернацiоналістiв.

Цими словами розпочався вечір пам’ятi, присвяченiй 25-ій рiчницi виводу радянських вiйськ з Афганiстану, під назвою « Час i досi не загоїв рану — цей одвiчний бiль Афганiстану», який вібувся в Погибляцькому НВК.

Учні 8 класу докладно і змістовно розповідали про ті страшні часи, коли юних, необстріляних хлопців кидали у пекло нікому не потрібної війни. Але виконуючи свої безпосередні обов΄язки, вони йшли і захищали свою честь і честь Батьківщини . На вечір було запрошено двох учасників тих подій Зозулю В. О. та Тимошенка П.В., але з різних причин воїнам- інтернаціоналістам не вдалося прийти на зустріч. Загалом у селах Погибляк, Семенівка та Дубина службу в Афганістані пройшли 11 чоловік. У ході заходу було продемонстровано декілька презентацій з подіями тих часів. Ведучі Кравченко Владислава та Стромило Владислав розповідали як про мужність наших воїнів, так і про невмирущі біль та скорботу тисячів матерів і батьків. Олініченко Лариса, Кавун Анна, Репін Настя та Осадча Наталія своїми віршами пронизували серця глядачів. І, звичайно, як же без «афганської» пісні. Вчителі Мороз В. Д. та Стромило В. П. виконали декілька пісень, які полонили зал. Вразило те, як вели себе всі присутні на заході. В залі панувала повна тиша від першої до останньої хвилини. А поринути у ті часи і відчути емоції, вдалося завдяки Стромило С. Б., класному керівнику 8 класу.

25 років минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Стромило С. Б. кл. керівник 8 класу

Ті дні у пам’яті людській

Доказів — документів та спогадів тих людей, що пережили голод, — безліч. Вони не залишають сумнівів, що український народ спіткала страшна трагедія. Жахливою була доля тисяч українців, терор голодом нищив людську гідність. Українці не мають права забувати про жахливу трагедію, про неї мають знати правду і майбутні покоління як нашого народу так і в усьому світі.

22 листопада у всіх навчальних закладах району організована акція «Запали свічку», яка присвячена річниці пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років із вшануванням пам’яті померлих хвилиною мовчання.

У Погибляцькому НВК було проведено тематичну лінійку: «Народна пам'ять не згасає». При підготовці до лінійки було використано багато джерел і переглянуто літератури. Учні одинадцятого класу Бобир Наталя та Волошин Карина підготували коротенькі повідомлення про події тих часів. Якими страшними є цифри , скільки безневинних людей загинуло на нашій Україні. На лінійці панувала атмосфера скорботи. Було видно , що діти пройнялися розповідями. Класними керівниками по всіх класах були проведені виховні години «Голодомор в Україні». Педагог- організатор підготувала виставку літератури та вирізки із газет та журналів до Дня пам’яті жертв голодомору «Голодомор 1932-33р.р.»

Учні 6 -7 класу підготували невеличкі композиції «Скорботна пам'ять поколінь» , «Чорна сповідь».

У цих композиціях були використані такі матеріали : жменька пшениці, кусочки хліба, з написом «Люди це цінували , а що цінуємо ми ?» запалена свічка з написом «Люди це пам’ятають, а що пам’ятаємо ми?» Інша композиція : на столі п’ять колосків , перев’язаних чорною стрічкою з написом «Закон про п’ять колосків» - про тих стражденних п’ять колосків, за яких помирали невинні діти, а батьків садили до тюрем за ті ж таки п’ять колосків. На стенді представлено малюнки дітей , де зображено чорні могили та хрести.

Я думаю, що в пам’яті дітей надовго залишаться спогади про ті складні часи і вони будуть пам’ятати і шанувати те, що вони мають зараз і дивитимуться на світ іншими очима.

Педагог – організатор Л.Л. Олексієнко